Дослідження рибного населення водойм Поліського заповідника і його околиць
Поліський заповідник має розвинену систему водойм, серед яких оліготрофні річки й озера, меліоративні канали, дрібні струмки, болота. Водойми заповідника не представляють цінності як рибогосподарські через свою оліготрофність (невеликі можливості кормової бази для риб), але є надзвичайно важливими для збереження біорізноманіття. Вивчення аборигенної іхтіофауни в притоках Дніпра (особливо другого і третього порядку) є актуальним, оскільки стік значної частини великих річок Дніпровського басейну було зарегульовано людиною і їхня іхтіофауна, відповідно, змінилася. Крім того, умови в річках заповідника та його околиць поступово змінюються внаслідок впливу осушувальної меліорації, потепління клімату, видобутку бурштину, проникнення чужорідних видів. Оскільки ці процеси є типовими для всього Правобережного Полісся, водойми заповідника та прилеглих територій можуть слугувати модельними акваторіями для вивчення відповідних змін рибного населення.
Оскільки риби заповідника та його околиць залишалися недостатньо вивченими, у 2011 р. Куцоконь Ю. К. (Інститут зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України, м. Київ) був розпочатий щорічний моніторинг рибного населення, який триває вже 6 років. Дослідження проводяться у серпні-вересні на постійних точках, представлених на фото (рр. Болотниця, Уборть, Перга, ставки, меліоративні канали, озера).
В результаті проведення багаторічного моніторингу рибного населення вдалося суттєво доповнити фауністичні списки, прослідкувати динаміку масових видів та вивчити їхню розмірну мінливість, виявити рідкісні види, оцінити стан популяцій «червонокнижних» видів. Подібні дослідження для малих рік в Україні наразі практично не проводяться, тому отримані відомості є надзвичайно цінними.
Загалом виявлено 27 видів риб та міног, це майже всі види, які згадувались у літературі (Жила, 1999, 2008; Полтавчук, 1976), крім коропа звичайного. Виявлено 3 нові види для даної території: пічкур-білопер дніпровський, щипавка північна, ротань-головешка. Генетичний матеріал щипавок та пічкурів переданий іншим науковцям, оскільки ці види активно ревізуються за допомогою молекулярно-генетичного аналізу. Пічкурі були передані Міхалу Новаку (Краківський сільськогосподарський університет, Польща), а щипавки Янові Кошчу (Прешовський університет, Словаччина) і Карелові Янку (Остравський університет, Чехія).
Найбільше видове різноманіття характерне для Уборті та її притоки – Перги (по 15 видів міног і риб). Менше видів риб знайдено в Болотниці – 10, а в Жолобниці вдалося виявити лише 2 види, що пов’язано зі складністю проведення досліджень. У Болотниці домінували щипавка звичайна і слиж європейський, пічкур звичайний; для Уборті чисельними були бистрянка російська, плітка звичайна, пічкур звичайний, верховодка звичайна; в Перзі – пічкур звичайний, бистрянка російська, гірчак європейський, головень європейський. Слід зазначити, що з року в рік дещо відрізняються видові списки знайдених видів риб, однак масові і поширені види майже завжди присутні в дослідженнях, складаючи своєрідне ядро іхтіофауни.
Були зібрані дані по розмірній структурі масових та червонокнижних (мінога українська, бистрянка російська) видів риб. Виявилося, що значна частка досліджених видів представлені молоддю і дорослими особинами. Це свідчить про сприятливі умови для відтворення.
З чужорідних видів виявлено карася сріблястого та ротаня-головешку. Карась сріблястий знайдений у ставку біля контори Копищанського лісництва та зрідка зустрічався у р. Перга. Імовірно він потрапив у річку з ставкових господарств, розташованих вище за течією. У 2014 р. вперше відмічено ротаня-головешку, поблизу контори Перганського лісництва в р. Перга. Можливо він був занесений під час зариблення ставочка-копанки карасем сріблястим.
До «Червоної книги України» (2009) занесені наступні види риб і міног: мінога українська, бистрянка російська, минь річковий, карась звичайний, ялець звичайний. Варто зазначити, що бистрянка російська є масовою у річках Уборть і Перга, мінога українська теж не рідкісна для цих двох річок. Додаток 3 Бернської конвенції включає такі з виявлених видів: мінога українська, вівсянка, гірчак європейський, щипавка звичайна, щипавка північна, в’юн звичайний, сом звичайний. Переважна більшість цих видів є звичайними для досліджених водойм. Необхідно також відмітити наявність у фауні досліджених річок цінних реофільних та одноразово нерестуючих видів.
Таким чином у водоймах заповідника знаходять сприятливі умови для нересту і нагулу реофільні та одноразово нерестуючі аборигенні види, які є рідкісними для багатьох інших частин басейну Дніпра. Оскільки «червонокнижні» види знайдені в р. Уборті та р. Перзі, деякі з них є навіть масовими в цих водоймах, є актуальним подальше надання даній території заповідного статусу, щоб запобігти зміні гідрологічного режиму річок.