Мінога українська в околицях Поліського природного заповідника
Мінога українська – один з цікавих мешканців річок Поліського заповідника. Міноги не належать до риб, це окремий клас Непарньоніздрьові серед типу хордових тварин, більшість представників якого вимерла. На відміну від риб міноги не мають парних плавців (тільки непарні). Замість хребта у них хорда – суцільна хрящова вісь. Кісткового скелету та щелеп у міног також немає. Круглий рот міног здатний скорочуватися, як зіниця ока, завдяки кільцевим м’язам. Луска на шкірі міног відсутня. Замість зябер у них 7 зябрових мішків, які відкриваються отворами по боках тіла. Міноги нерестяться у річках, з ікри з’являються личинки. В одних видів вони мігрують потім до морів, в інших – так і залишаються у річці. Багато видів міног у дорослому стані паразитують на рибах (присмоктуються до них та харчуються кров’ю).
В Україні мешкають всього 2 види міног, котрі потребують охорони. Мінога українська занесена до Червоної книги України (2009), як зникаючий вид; а також до Додатку 3 Бернської конвенції. Вона практично зникла з фауни більшості річок, де колись зустрічалася, або її чисельність стала катастрофічно низькою. Така ситуація – наслідок порушення гідрологічного режиму річок (тобто спрямлення їхніх русел, будівництва гребель, ставків, водосховищ) і зміна хімічного складу води, спричинених діяльністю людини.
В околицях заповідника популяція міноги української збереглася. Вона живе у річках з вираженою течією та піщано-мулистим дном. У рр. Уборть і Перга, мінога українська є звичайним видом. За повідомленням працівників лісової охорони у квітні 2013 р. мінога українська була знайдена і в р. Болотниця.
Біологія цього виду є досить цікавою. Личинки міног (піскорийки) живуть на дні річок харчуючись детритом та можуть закопуватися у пісок і мул (гниючі листя та гілки дерев). Найбільша піскорийка, знайдена у р. Уборть, досягала 18 см. Дорослі міноги з’являються у вересні, на відміну від піскорийок, вони мають очі. Окрім того, під час перетворення піскорийки на дорослу міногу кишечник личинки атрофується (зникає).
Дорослі особини міног українських не живляться взагалі, на відміну від інших, паразитичних видів міног. В умовах акваріуму дорослі міноги українські можуть прожити 11-13 місяців, поступово зменшуючись у розмірах. В природі вони живуть до початку нересту, який відбувається у квітні–травні. Міноги українські проводять все життя у річках, але вони здатні мігрувати на нерест на невеликі відстані. Можливо, саме з такими міграціями пов’язана знахідка міноги у р. Болотниця. Після нересту міноги гинуть.
Зараз в околицях заповідника умови для розмноження міноги є сприятливими. Тому рр. Уборть і Перга потребують охорони, з метою запобігання регуляції стоку та будівництва гідротехнічних споруд.
