Ссавці
Ссавці або звірі – одна з найбільш цікавих груп тварин. В Поліському заповіднику їх зустрічається 45 видів, більшість мешкають у соснових лісах та поблизу боліт. Тут зустрічаються тайгові звірі (рись, куниця лісова, лось, заєць білий, білка). Разом з тим, у заповіднику добре почуваються ссавці, характерні для більшості природних зон (їжак білочеревий, вовк, лисиця, борсук, горностай, кабан, козуля). Звичайним видом є заєць русак.
Одні з найбільш відомих представників лісової фауни – це ратичні (лосі, козулі, кабани). Два перших види доволі багаточисельні в заповіднику. Лось – найбільш крупний представник поліської фауни. Він часто зустрічається по околицях боліт, де поїдає вербу. Харчується болотними травами, гілками дерев, кущів. Маса лосів, добутих в Україні досягає 500 кг. Лосів інколи називають «сохатими» за їх лопатоподібні роги. Розмір лосячих рогів залежить від фізичної сили та віку тварини. Роги використовуються самцями у бійках. Під час гону бики інтенсивно переміщуються та видають шлюбні крики, схожі на стогін. Внаслідок перепромислу поліська популяція лосів стала дуже омолодженою. Лосі-красені з великими рогами зустрічаюься рідко.
В місцях, де багато кущів (узлісся, галявини, вирубки) зустрічається козуля. Це дуже красива тварина, але побачити козулю зараз досить важко. Через інтенсивне переслідування мисливцями вона стала дуже обережною. Харчується козуля рослинними кормами: гілками дерев, кущиками вересу, чорницею, травою, грибами тощо. Вага дорослої тварини 20-30 кг, самці трохи більші за самиць та мають розгалужені роги. Живуть групами, які утримують певну територію.
Чисельність кабана знизилась в зв’язку зі зменшенням кормової бази внаслідок розпаду колгоспів. Кабан — це масивний звір, масою до 200 кг або більше. Він є традиційним об’єктом полювання. Зовнішність дорослого самця кабана, або вепра чи сікача просто вражає. Він має непомірно велику, схожу на клин голову з іклами. Поросята смугасті з маленьким голівками. Вони часто викликають посмішку в людей. З часом голови поросят видовжуються, виростають великі щелепи. У кабана добре розвинуті м’язи шиї і йому легко розривати грунт, знаходити личинки хрущів, гнізда мишовидних гризунів. Він навіть може виявляти та поїдати зимові скупчення жаб у мілких водоймах. Для того щоб пережити зиму кабани накопичують велику кількість жиру. Сало – це захист від втрат тепла і запас поживних речовин. У холодну пору року кабани влаштовують собі спеціальні лігвища з трави, гілок, очерету, куди можуть лягати всім табуном.
З хижих в тварин у заповіднику мешкають вовки, лисиці, борсуки та дуже рідкісні рисі. Найбільш численна серед них лисиця. Зустрічається вона майже всюди: і в лісах, і поблизу від людських осель. Влітку харчується комахами та ягодами, зимою полює на мишей, полівок, інколи на птахів та зайців. Сліди лисиці нерідко можна зустріти вздовж доріг. Тут вона ловить комах, розкопуючи грунт у пошуках великих жуків та джмелів.
Вовк –— сильний та спритний хижак, з дитинства відомий майже всім. Він полює на зайців, бобрів, козуль, лосей. Кожна зграя вовків утримує певну територію. Біля великої здобичі вовки тримаються кілька днів, поїдаючи її. Побачить вовка майже неможливо, бо він став дуже обережним через переслідування людиною. Але можна почути вовчий вий, знайти сліди і залишки трапез цього хижака. Вовки виють біля добутої жертви або ввечері під час виходу на полювання. Часто виють біля лігва.
Ще один характерний мешканець лісової зони – це борсук. Він є найбільшим звіром з родини кунячих. На території заповідника малочисленний, бо не любить заболочених ділянок. Борсуки живуть кланами (родинам). Парування відбувається навесні, але малята народжуються лише в наступному році. Цей звір викопує цілі лабіринти підземних ходів, які мають два – три поверхи. Через складну будову постійні нори борсука називають городищами. Високий рівень грунтових вод і сипучі піски обмежують кількість місць, придатних для норіння. В районі Поліського заповідника борсук часто поселяється в так званих „печах” – пагорбах серед лісу, які залишились після випалювання деревного вугілля. На пошуки їжі звір виходить у сутінках. Живиться комахами, мишовидними гризунами, жабами, ящірками, ягодами, плодами, зеленими частинами рослин. Зимою впадає у сплячку. На зиму борсук накопичує великі запаси жиру, які можуть досягати половини ваги тварини.
Рись стала одним з найбільш рідкісних видів тварин і включена до всіх червоних списків. На даний час в Поліському заповіднику та в його охоронній зоні проживає три сімейні пари рисі. Вдень рись відпочиває під буреломом, в ямах, в старих борсучих норах. В сутінках цей хижак виходить на полюванняі. Добуває козуль, зайців, великих птахів. Як і більшість диких кішок, рись полює скрадом, або із засідки. Підкрадаючись до здобичі вона ховається за різними укриттями, пересувається безшумно, часто повзе. В сприятливий момент великими стрибками пробує наздогнати жертву.
Зайцеподібні в заповіднику представлені двома видами. Це заєць сірий і заєць білий. Заєць сірий проживає вздовж узлісь, поблизу полів і населених пунктів. Заєць білий – рідкісний лісовий вид тайгового походження, який знаходиться тут на південній межі ареалу. Назва «білий» пов’язана з тим, що зимою в зайця відростає довге та густе біле хутро, яке добре маскує його на снігу. Зустрічається на всій території заповідника, чисельність коливається в межах 10 – 20 особин. Полюбляє зарості кущів, верб, змішані захаращені ліси, заплави річок, вирубки та згарища. Взимку для відпочинку інколи риє нори у снігу. Живиться трав’янистими рослинами, корою, молодими пагонами, бруньками дерев та кущів. Розмноження зайця білого починається з лютого і закінчується в липні – серпні. Зайчата народжуються зрячі, вкриті шерстю і здатні відразу самостійно перебігати і ховатись. Мати годує їх тільки три рази, а потім зайчата переходять на самостійне харчування.
У Поліському заповіднику та його околицях досить багато різноманітних водойм. Біля них поселяються бобер, горностай, видра. Бобер — великий звір, найбільший гризун фауни України. Вага бобра може сягати 20 кг, довжина тіла – 1 м. В минулому він був зникаючим видом, зараз зустрічається досить часто. Поселяється по берегах річок та каналів. Харчуються бобри гілками дерев, які валять, перегризаючи стовбури. Звірі, котрі мешкають на водоймах з високими берегами, риють нори. Вихід з нори відкривається під водою. Нора може мати кілька гніздових камер, розташованих одна над одною. Під час паводків тварини займають різні «поверхи» гнізда в залежності від рівня води. Сім’ї, які мешкають на болотах, з гілок та мулу будують хатки висотою 1-2 м. На малих водоймах бобри споруджують гаті з мулу та гілок. Гаті можуть бути до 10 м у довжину. Це сприяє значному підвищенню рівня грунтових вод та затопленню великих територій. Боброві запруди відіграють значну роль у гідрологічному режимі невеликих річок та каналів На одному з каналів Жолобницької осушувальної системи така гать сприяла відновленню справжнього болота.
Боброві хатки та нори використовує для розмноження та відпочинку видра річкова. На відміну від бобра це рідкісна, червонокнижна тварина. На території заповідника зустрічається у невеликій кількості. Вона заселяє захаращені річки (Болотниця, Жолобниця) та інші місця багаті рибою. Активна переважно в сутінках та вночі. Видра є вузькоспеціалізований хижак, основним кормом якого є риба і земноводні. Може робити на зиму значні запаси риби, до 10 кг на одну «комору».
Досить цікавою твариною є дрібний хижак горностай. Це рідкісний червонокнижний вид. В Поліському заповіднику він нечисленний. Заселяє заплави річок Болотниці і Жолобниці, а також частково Плотниці та закраїни боліт із заростями очерету. Горностай активний у сутінках і вночі. Його присутність видають ланцюжки характерних слів на снігу та піску. Добре плаває, лазить по гілках кущів та дерев. Потомство виводить в норах гризунів, дуплах, купах хмизу. Розмножується раз на рік і народжує до 18 малят. Цей звір у великій кількості винищує мишовидних гризунів. В роки масового розмноження мишей горностай вбиває їх більше ніж може з’їсти. Зимою горностай стає білим. Після снігопадів полює під снігом. На зиму робить запаси з мишей, ящірок, гадюк, дрібних птахів.