Кажани
Кажани, або рукокрилі, одна з найтаємничіших груп ссавців, з якими пов’язано багато легенд, які, проте, ніякого відношення до реальності не мають. Кажани не можуть заплутатися у волоссі, білий колір їм нецікавий, і на людей вони не нападають. Кажани європейської фауни харчуються комахами, і є неймовірно важливими регуляторами їх чисельності, виконуючи функцію нічних хранителів рівноваги екосистем. При цьому, раціон живлення рукокрилих на 70 % може складатись з тих видів комах, які схильні до масових розмножень і здатні пошкоджувати сільськогосподарські культури та лісові насадження.
До певного часу кажани були поза увагою, адже, вважалося, що ніякого прикладного значення для людини вони не маються. Проте, по мірі накопичення наукових знань, виявилося, що вони є важливою складовою будь-яких екосистем, і потребують вивчення та охорони.
А в цілому, це унікальні тварини, єдині ссавці, які, «навчившись» літати, опанували повітряний простір. Всі види європейської фауни мають невеликий розмір. Всі наші види здатні до ехолокації, тобто вміють „бачити вухами”. Видаючи серії коротких ультразвукових імпульсів та аналізуючи їх відлуння, ці тварини здатні розрізняти дуже дрібні об’єкти — до 0,08 мм. Це дозволяє кажанам успішно орієнтуватись та полювати навіть у повній темряві.
Кажани не будують собі сховищ, вони лише використовують існуючі природні укриття (підземелля, скельні тріщини, дупла і порожнини під відсталою корою тощо) або ж ті, які створені людиною (горища, підвали, вентиляційні ходи та інші частини будівель). Це, поміж іншого, робить їх вразливими, адже кількість придатних природних сховищ незмінно скорочується, а сусідство з людиною несе багато небезпеки для тварин.
Зима — період відсутності комах, і цей період кажани проводять у сплячці. Зимовими сховищами для них у більшості випадків є різноманітні підземелля, а деякі види на зимівлю влаштовуються у надземних частинах будинків.
Навесні кажани прокидаються, і самки зазвичай формують колонії (виводкові, або ж розродчі), в яких разом народжують та вирощують дитинчат. Кажани мають вкрай низькі темпи розмноження — одна доросла самка може приносити лише 1-2 дитинчат раз на рік (на початку літа). Кажани є ссавцями, і новонароджених самки вигодовують молоком.
Представники кількох видів кажанів навесні та восени здійснюють сезонні міграції на відстань до 2000 км. Деякі є осілими або ж роблять невеликі за відстанню сезонні перельоти — до декількох сотень кілометрів.
Протягом кількох останніх десятиліть відмічено значне скорочення чисельності популяцій кажанів у Європі та в Україні зокрема. Серед причин, що призвели до цього, основними визнано: зменшення кількості придатних сховищ; деградація біотопів; використання пестицидів. Також кажани вразливі через низькі темпи розмноження, вимогливість та консерватизм щодо сховищ, колоніальність; беззахисність під час зимівлі. Справу довершує невиправдано негативне ставлення людей до цих тварин.
В Україні відомо 28 видів рукокрилих, і всі вони занесені до Червоної книги України та знаходяться під охороною трьох міжнародних договорів: Угоди про збереження популяцій європейських кажанів, Бернської та Бонської конвенцій.