Великі хижі ссавці
Великі хижі ссавці, з яких на території Поліського природного заповідника зустрічаються вовк та рись, є досить складним об'єктом вивчення. Вони потребують великих територій та достатньої кількості здобичі, як правило ратичних. Рись – один з найбільш рідкісних видів тварин в Україні. Станом на зиму 2005-2007 р. загальна чисельність рисі на Поліссі була близько 70-80 особин. Для забезпечення охорони цього хижака необхідне детальне вивчення його біології.
У деяких випадках великі хижі ссавці можуть бути небезпечними для людей. Особливо це стосується вовка, котрий зараз став багаточисельним на Україні. Це пов'язано з незначним розміром грошової винагороди за його добування, яка зовсім не стимулює мисливців. Тому моніторінг чисельності та стану популяцій вовка залишається дуже важливим.
У Поліському заповіднику Жилою С. М. вже більше 20 років проводиться вивчення екології, динаміки чисельності, поведінки вовка та рисі. В умовах відсутності автомобільного транспорту та поганого фінансування найбільш продуктивними виявилися традиційні методики досліджень. Переважна більшість даних отримані шляхом стежкування у сніжний та безсніжний періоди, картування розміщення лігв, слідів та місць зустрічі тварин тощо. Із сучасних технічних засобів застосовувалися GPS-навігатор, фото- та відеозйомка. Протягом 2001-2005 р. в районі Поліського заповідника було випробувано методику слідового та візуального мічення вовків. Суть слідового мічення полягала в ампутації останньої фаланги пальця, а візуального – в надрізанні верхівки вуха. Були помічені дві самки, котрі в подальшому створили власні зграї поруч з територією материнської. Проводилися також телеметричні спостереження за випущеною у дику природу самицею рисі, яка була вирощена в умовах неволі. Відновлення популяції рисі в Поліському заповіднику було здійснене завдяки спеціальним мірам по підтримці високої щільності козулі, регульованню чисельності вовка та жорстким мірам боротьби з браконьерством.
Жилою С. М. накопичений великий об'єм інформації, яка стосується кількісного, соціального та вікового складу вовчої зграї, котра мешкає в районі Поліського заповідника, створена фото- та відеотека по вовку та рисі. Зібрані відомості є досить важливими для моніторингу даних видів на Поліссі. Були встановлені точні дати спарювань вовка, час появи цуценят, розпаду зграї, переходу її на кочовий спосіб життя. Виявлені закономірності просторового розміщення індивідуальних територій вовчих зграй в умовах Поліського заповідника, межі коливаннь їх розмірів. На півночі Житомирщини і прилеглих областей було проведено картування 22 центрів територій зграй (виводкових ділянок). Виявилося, що кількість та розміщення вовчих зграй більш вагомі показники для прогнозу динаміки чисельності, ніж загальна чисельність вовка.
На прикладі вовчої зграї Поліського заповідника були детально вивчені особливості функціонування системи «хижак-жертва». Проаналізовані довготривалі коливання чисельності вовків та відповідні зміни чисельності основних видів жертв. На основі тривалих спостережень були встановлені взаємозв'язки між чисельністю вовчої зграї та спектром її живлення.
Виявилося, що при невисокому факторі переслідування з боку людини поліські вовки можуть ефективно регулювати чисельність диких ратичних. При інтенсивному переслідуванні мисливцями ці хижаки не здатні добувати ратичних у розмірі щорічного приросту, бо витрачають велику кількість енергії та часу на забезпечення власної безпеки, значно збільшують індивідуальні території та добові переходи. Тому хижацтво вовка в умовах дикої природи не може бути головною причиною падіння чисельності ратичних. Однак, разом з такими факторами, як браконьєрство чи полювання, воно здатне викликати зниження чисельності окремих видів. Встановлено, що більшість вовчих зграй в Україні мають нерегулярний тип харчування та змушені впродовж певного часу голодувати. Зграї у Чорнобильській зоні та в районі Поліського заповідника навпаки характеризуються регулярним типом харчування та оптимальним розподілом території між окремими зграями. Таким чином, функціонування системи вовк-жертва в умовах півночі Житомирського Полісся близьке до природних умов.
Популяційна структура вовка в Україні виявилася вкрай динамічною та невивченою. Присутність вовка в лісових екосистемах може бути як негативним так і позитивним чинником. Тому в найближчі роки планується проведення подальших досліджень біології вовка з застосуванням сучасних методик.