Минь річковий в околицях Поліського природного заповідника
У рр. Болотниця та Уборть зрідка зустрічається минь (налім рос.) – єдиний прісноводний представник тріскоподібних, родич минтая та хека. Він живе на ділянках з відчутною течією, може ховатися під корчами і в ямах. Це холодноводний вид, який живиться та нерестує взимку (з кінця грудня до початку лютого) при температурі води близько 0°С на мілководді зі швидкою течією (зазвичай це піщані коси). Нерест починається з настанням сутінок. Найбільш активний минь при температурі води 100С та нижче. Якщо температура перевищує +12-140С минь ховається в нори та впадає у сплячку. У Сибіру він досягає великих розмірів та маси (12-16 кг), в районі заповідника значно дрібніший. Минь хижак, полює на рибу, однак може харчуватися падлом, молюсками, ракоподібними. Раніше минь був об’єктом промислу, однак зараз його вилов заборонений.
Цей вид занесений до Червоної книги України (2009) з категорією вразливий, тому що він став рідкісним у багатьох водоймах. Причина – зміна хімічного складу води та зникнення придатних для миня місць існування через зарегулювання стоку річок. Певне значення має також надмірний вилов. Стан популяції миня в районі заповідника є стабільним, хоча чисельність цієї риби невисока. При відсутності значного антропогенного впливу миню в околицях Поліського природного заповідника нічого не загрожує.
Однак викликає стурбованість несанкціонований видобуток бурштину в водозбірних басейнах річок, оскільки він веде саме до тих змін гідрологічних умов, які несприятливі для миня та й для інших видів риб (замулення, зміна хімічного складу води, зниження течії на окремих ділянках, забір води з річок тощо).
