Архаїчні звичаї та вірування
Релігійність і віра древлян були досить поміркованими і зваженими. На Кряжі споконвічно в мирі-злагоді проживали люди різних віросповідань, сектанти, старовіри, євреї. В багатьох випадках в ритуалах був присутній навіть іронічний елемент.
Можна з великою долею вірогідності стверджувати, що на початку ІІ тис. н. е., як і в більш ранні часи, населення шанувало природу і поклонялось ручаям, криницям. Паломники-язичники масово йшли на наш Кряж. Світ древлянами уявлявся у вигляді «Землі Дерев». Ця концепція в подальшому стала домінуючою в світі і отримала назву «світового дерева», «дерева родоводу». Уявлення про поділ світу на Небо (Прав), Землю (Яв) і Підземний Світ (Нав) отримало своє відображення, наприклад, на Збруцькому ідолі. В Селезівці, як і в інших селах свято шанують «Навскій Вєлікдєнь» (Мертвецький) і цього дня ви не побачите старожилів за роботою. Всі свята йшли по Сонячному Колу. Розміщення людини-покійника головою на захід означало, що захід – смертоносне начало, на відміну від доброго сходу. Цікаво, що звичаї громадських заборон на роботи стосувалися всіх робіт, за вийнятком згрібання і складання в стоги сіна. Казали, що сіно, як і мерця, коли прийшла пора, тоді й треба прибирати.
Дванадцять основних свят у році, називались «Свята», а решта «Присвяткі». Жіночим святом були «Русална Нєдєля і Русальний Вєлікдєнь». Законність і порядок в родині і суспільстві пов'язували з божеством Ладом. Казали, що все повинно робитись «до Ладу». Дослідники вказують, що в минулому існували обряди «Свіча», «Канун», і «Братчина» (в місцевому варіанті це, очевидно, «Складчина»), котрі виступали як самостійні ритуали. Було дуже багато колективних трапез. Під час таких трапез передавались не тільки певні звичаї і норми поведінки, але і відбувався жвавий обмін інформацією.
Для язичника додати в свій пантеон певну кількість християнських уявлень не було складною справою, як і змінити назви Богів, але суть вірувань лишалась попередньою. На противагу цьому для християнської монотеїстичної релігії викорінення пережитків язичництва виявилось серйозною проблемою, котра лишилась невирішеною.
Наприклад, на Різдво, або як кажуть «на Коляди», в Селезівці святкують «Престолний Празнік». В цей день в село з'їжджаються звідусіль гості, а напередодні «колються» домашні свині. Свято «Престол» має глибинні корені, котрі йдуть ще з язичницьких часів. Він святкувався у День Вшанування Святого Божества-Покровителя. Для Селезівки і Бігуня то було «Божество Коляда» - день народження Зимового Сонця. Тому можна казати, що Предки-«Бєгунци» були сонцепоклонниками. За давнім звичаєм в жертву приносили домашнього кабана, якого кололи в серце «швайкою» схожою зовні на залізний дротик. В Селезівці до останнього часу зберігались уламки того старого ритуалу, коли засмаленого і обмитого кабана втягували в хату, «садовили» за стіл на лаву разом з людьми і починали трапезу. Далі, перед тим, як «розбирати» (розрізати) тушу, робили надріз у вигляді хреста (ставили солярний знак), відрізали соски на молочних залозах і кидали їх в хлів, щоб велася домашня живність.
Можливо, в наш час православній церкві потрібно визнати народне трактування і назви релігійних свят: Івана Купала, Коляду, Масляну, Маковея.
