Камінні хрести в лісовій землі
Всі ми звикли до того, що хрести ставлять майже виключно на кладовищах. Традиції втановленя хрестів-каменів на могилах пов'язують з поширенням християнства. Але ще й нині в деяких поліських селах ставлять хрести всім тим, хто пішов з села у світ широкий і не повернувся назад до рідної землі, кого поховали в чужих краях. Хрести ставили і при дорогах і як межові знаки. Їх можна зустріти поблизу криниць-джерел та святих дерев. З історичної літератури відомо, що хрести встановлювали і в місцях поганських культів, і там де ставалось вбивство, або була пролита чиясь кров. Їх ставили в місцях древніх святищ-капищ, відомих подій, битв, біля водних переправ, на курганах.
Камінні хрести, котрі були встановлені не на кладовищах, у великій мірі перебрали на себе функції святих каменів чи навіть язичницьких ідолів (кумірів-стуканів, бовванів, старих богів, божниць, святих каменів). З деяких хрестів шкребли порошок на ліки. Деякі хрести мали чудодійну силу зцілювати хворих при простому дотиканні. Інші допомагали при звертанні до них з молитвою. Окремі камені-хрести сприяли дівчатам вийти заміж чи навести лад у подружньому житті. Вважалося, що деякі Святі Хрести щорічно збільшуються в розмірах, інші навпаки – «тануть у землю». Ще зовсім недавно до деяких хрестів відбувались «хресні ходи» на Трійцю, Петра і Павла, Здвиження. На хрести пов'язували вишиті рушники. Клали біля них жертви – гроші, сушені ягоди, м'ясо, мед, рибу, конфети. Хрести можуть бути орієнтирами при переховуванні скарбів. Існувала давня традиція розбійників ховати награбоване поблизу від кам'яного хреста. Існують легенди про чудодійну появу хрестів у певних святих місцях, як то місця загибелі воїнів.
Камінні хрести і надмогильні «пласкі» камені ще доволі часто зустрічаються у найближчих до Поліського заповідника селах. Древні майстри вміли тесати «надгробні хрести». Камінні хрести з напливами лишайників, шматочками зеленого моху просто чарують око. Від них нелегко відвести погляд. Вони заворожують довершеністю форм і відповідністю структури каменю. На деяких можна розгледити невеликі вибиті хрестики.
Висота хрестів переважно 0,5-1,3 м. Більшість з них виготовлені з валунів, принесених льодовиком. Місцеві жителі стверджують, що таких каменів поблизу нема. Хто і де виготовляв хрести і як їх транспортували до місця встановлення точно невідомо. Дуже імовірно, що хрести доставляли човнами по Уборті. Встановлено, що хрести вздовж західної границі Поліського заповідника відносяться до періоду пізднього середньовіччя. Багато давніх кладовищ зі старими камінними хрестами розташовані вздовж Уборті.
Зараз у багатьох місцях на поліський землі лежать хрести наполовину пригорнуті пісочком. Чекають на добру людину, котра підняла б їх та встановила у відповідному для них місці. Відшукати ту могилку, де колись стояв хрест, нині нема ніякої змоги. Існує стара традиція – коли знайдеш чи виореш десь не на могилі камінного хреста, то вивези його і встанови біля роздоріжжя, на горі, біля джерела-криниці.