Вересовища
Дивну картину ми спостерігаємо в другій половині літа, коли цвіте верес звичайний. Це надзвичайно цікава рослина, яка користується великою шаною і любов'ю в поліщуків. Росте на сухих піщаних ґрунтах у рідкостійних соснових лісах, на відкритих місцях, часто навіть серед лишайників. Може зростати і на болотах, де виживають лише окремі види квіткових рослин. На Поліссі в минулому верес утворював густі зарості, які ще називали вересовищами, або вересовими пустищами.
Верес може рости до 40 років. Це добрий медонос, який має високу нектаропродуктивність. У минулому з одного гектару вересовища бджоли збирали близько двох центнерів меду. Вересовий мед має надзвичайно сильний і приємний лісовий аромат, дещо гіркуватий і терпкий смак, відрізняється темним кольором. В сиву давнину і навіть у повоєнні часи на Поліссі з вересового меду робили на свято ароматну медовуху. Алкогольні та безалкогольні напої готували з вересового меду і в інших країнах. Так, в Шотландії існує легенда про свободолюбних піктів, які володіли секретом виготовлення чудодійного напою з вересового меду. Цей напій робив людей молодими та сильними. Пікти були знищені завойовниками, але не відкрили таємниці його приготування.
Коріння вересу тісно оплетене мікоризою, яка постачає йому поживні речовини з перегною. В свою чергу гриб отримує продукти фотосинтезу. Це дозволяє вересу рости на бідних азотом грунтах. Поліщуки добре знали про властивість вересу підвищувати родючість грунтів. Вони влаштовували свої городи на місцях спалених вересовищ. Насіння вересу проростає лише в присутності певного виду гриба. Тому відновити вересовища досить важко.
Вересовища не можна охороняти шляхом заборонення всіх видів господарської діяльності. Вони почуваються добре лише в місцях випасу худоби, періодичного проходження лісових пожеж. Для тривалого існування вересовища його час від часу треба знищувати. Вчені виділяють кілька вікових стадій в розвитку вересовища: піонерну, бурхливого розвитку, зрілості, старіння. У перші десять років після пожежі чи суцільної вирубки верес добре розвивається, але потім починає поступово старіти, всихати. Там, де кущі вересу старіють, поселяються зелені мохи, територія заростає лісом. Вересовище зникає. Стадіі розвитку вересовища були добре відомі бортникам. За старим звичаєм вересовища палили рано навесні, коли в лісі ще лежав сніг. В таких умовах верес вигорав мозаїчно, що дозволяло йому швидко відновитися після пожежі.