Північні гості – лишайники
Лишайник – це симбіоз гриба та водорості. Така "спілка" надає лишайникам надзвичайної витривалості. Їм і 40-градусний мороз не страшний, і 35-градусна спека. Лишайники можуть роками жити у воді. В умовах нестачі вологи вони всихають і стають крихкими, ламаються від найменьшого дотику. Життя в них ніби завмирає. Однак, після зволоження лишайники знову набухають і оживають. Вони ніби живуть від випадку до випадку, а точніше від дощу до дощу. Необхідною умовою існування лишайників є чистота повітря. Вони являються індикаторами стану атмосфери.
Поширені лишайники на всіх континентах і в теплих краях, і на півночі. Зростають на деревах, голому камінні, ґрунті, тощо. Ростуть дуже повільно, іноді збільшуються за рік лише на 2-3 мм. Зате живуть довго – їхній вік досягає десятків, сотень і навіть тисяч років. Особливо добре лишайники почувають себе в тундрі. Тут є головне, що конче потрібно для їх життя: значна вологість повітря, насиченість його водяною парою.
Забарвлення лишайників досить різноманітне. Тільки одного кольору не дала їм природа – яскраво-зеленого. За цією ознакою їх легко відрізнити від мохів. Лишайники бувають різної форми. Одні схожі на кущики (кущисті), інші – на пластинки (листуваті), треті нагадують тонкі корочки, що щільно приростають до каміння, кори дерев (накипні). Іноді лишайники за формою схожі на коржики. В давнину їх називали лишаями, звідки і назва цієї групи загадкових рослин.
Лишайники мають велике значення у природі та господарській діяльності людини. Вони являються піонерами рослинного покриву відслонень гірських порід. З лишайників одержано кілька антибіотичних препаратів, з них виготовляють лакмус та фарби. Ці організми – чудовий корм для тварин, які мешкають в тундрі, зокрема для оленів (оленячий мох).
